З’ясували, що усі громадські організації діляться на асоціації (з членством) та фундації (професійні організації без членства).
Головні форми та моделі взаємодії громадських організацій з державою визначені законодавчо та мають чітке нормативно-правове регулювання. Розвинуті демократичні держави зазвичай проводять наступні заходи для розвитку третього сектору:
- визначення стратегічних напрямків, пріоритетних для держави;
- спрощене податкове регулювання;
- створення спеціальних фондів розвитку NGO;
- пряма фінансова підтримка;
- активне впровадження нових форм взаємодії та контролю: електронні обговорення, форуми, петиції;
- проведення відкритих конкурсів для розподілу грантів;
- залучення органів місцевої влади та територіальних громад;
- публічна прозорість звітування неурядових організацій.
Фінансування роботи таких організацій здійснюється через внески членів та донорів, які не оподатковуються, але не мають перевищувати 50% від річного доходу для фізичних осіб та 10% для юридичних. Донори отримують додаткові податкові пільги на свої доходи. Внески можуть здійснюватися не тільки в грошовому еквіваленті, а й у вигляді подарунків, офісної техніки, меблів, авто, нерухомості тощо. Контроль за діяльністю NGO здійснює податкова служба та федеральний уряд.