Олена Рижкова, викладач на програмах MBA в бізнес-школі МІБ, піднімає гостру тему про систему штрафів і покарань.
Далі пряма мова Олени:
«Під час лекцій та тренінгів мені часто задають питання щодо способів покарання винних співробітників, які я могла б рекомендувати. Причому, дана тема однаково цікава і тим, хто вже має великий досвід в управлінні, і тим, хто тільки мріє про кар'єрний зліт. Останні, щоправда, відчувають якусь незручність, оскільки раніше активно цікавилися питаннями, як зберегти самооцінку і не руйнуватися, якщо твій начальник тиран. Вони наївно припускають, що кар'єрний успіх принесе їм довгоочікувану свободу і позбавлення від страху.
Страх - вічний супутник невизначеності, він виникає, коли ми беремося за щось нове або стикаємося з тим, що нам досі не відомо.
Тим, хто хоч коли-небудь працював)) добре знайомі: страх перед керівництвом, страх припуститися помилки або показати свою слабкість, страх отримати відмову, страх втратити роботу і т.д.
У багатьох організаціях страх - це невід'ємна складова культури управління. Використання детектора брехні, тотальний контроль, аж до відеоспостереження зі звуком в офісах, штрафні санкції за помилки, створюють індивідуально-колективну «презумпцію винуватості».
У таких компаніях «полювання на відьом» і «покарання» вважаються чимось само собою зрозумілим. А більша частина колективної енергії витрачається на виховання «вивченої безпорадності» співробітників.
Алгоритм фантастично простий:
- спочатку треба викликати у співробітника почуття невпевненості в собі,
- потім звинуватити в некомпетентності,
- далі просто знецінити все, що він робив раніше,
- і, вуаля, співробітник втрачає почуття власної гідності і відчуває повну безпорадність.
Такий співробітник не піде з компанії, адже тепер, його єдиний спосіб «вижити» - це ви.
Таємниця вашого союзу буде непорушною доти, поки не будуть потрібні компетенції перевищують ваші професійні та особисті якості.
У цей момент ви зрозумієте: допомоги чекати немає від кого, раби інновацій не створюють. Менеджери які викликають страх, самі бояться. У тому числі бояться, що про їхній страх дізнаються інші.
А чи варто продовжувати працювати в такій компанії?
Хочу нагадати, що авторитарний стиль управління і цинізм, не більше ніж прихована форма страху».
