«Зупинюсь на моментах, які, на мою думку, є актуальними для України саме на сьогодні. По-перше, треба чітко розуміти, що ми живемо в час, коли є загроза уповільнення темпів економічного зростання. Пов’язано це із двома чинниками:
- умови торгівлі погіршуються, щоправда ми нарешті дочекалися падіння цін на нафту, а це означає, що за квартал це відбудеться і з цінами на газ. Але чи компенсує це зменшення нашого експортного потенціалу ще не відомо;
- зменшується кредитування банківською системою України і реального сектору економіки, і населення. Якщо до офіційної статистики додати інфляцію, фіктивне кредитування державних програм, то стає зрозуміло, що ситуація є досить загрозливою. За таких обсягів кредитування ВВП не лише не може зростати, а й досить скоро зменшуватиметься. Альтернативою у зменшенні кредитування є радикальне збільшення бюджетних витрат, причому не тільки капітальних.
Прямі іноземні інвестиції пов’язані і з бюджетом, і з кредитами, тому не зупинятимуся на них, адже вважаю це нейтральним чинником.
Уряду потрібно вирішувати: чи розробити досить радикальну програму для української банківської системи, аби почати нарощувати кредити, чи знову збільшувати бюджетний дефіцит. Необхідно думати про джерела його фінансування для забезпечення більших витрат із бюджету, аби компенсувати падіння від кредитів банківської системи. Це досить складні й несподівані рішення. Ми звикли, що бюджетний дефіцит – це погано, і його потрібно зменшувати, але в умовах кризи немає іншого джерела кредитування економіки, ніж бюджетний дефіцит. Для цього необхідно розуміти, де взяти кошти Матеріали засідання «круглого столу» на фінансування бюджетного дефіциту. Якщо державний сектор може отримати гроші, то приватний відрізаний від кредитних ресурсів. Пропозиції на випадок погіршення фінансової ситуації полягають у розширенні кредитування чи витрат бюджету. Якщо цього не буде, ми матимемо від’ємні темпи зростання економіки та зменшення надходжень до бюджету.
Не погоджуюся з деякими рекомендаціями, зокрема щодо відмови від зменшення ставки ПДВ з 20 до 17%. Це, по-перше, підірве імідж уряду, а по-друге, збільшить корупцію, оскільки цей податок є дуже корупційним. Він примушує малий бізнес іти в тінь, а головним його платником є незаможні люди. Вигоду від цього податку має великий бізнес, він стає в чергу для компенсації з бюджету ПДВ. Підвищення ПДВ до 23% узагалі заганяє в тінь половину бізнесу. Треба розуміти, що в нас ПДВ складає 20% і важко знайти країну, де більший податок: навіть у Німеччині він складає 19%, але там на більшість товарів, які купує населення, існує пільговий ПДВ у 7%. Із розширенням групи підакцизних товарів абсолютно згоден, тут є значний резерв, особливо на розкіш, але, на жаль, на великі обсяги надходжень до бюджету варто лише сподіватися.
Я порадив би відмовитися від податку на нерухомість, нам, навпаки, треба будувати, а цим податком ми дестимулюємо будівельний сектор. Варто брати до уваги світовий досвід, «розумні» країни відмовляються від цього податку, зокрема Німеччина, оскільки вважає його неефективним, адже витрати на збори є більшими, ніж зиск для бюджету. Якщо ми говоримо про західні країни (наприклад, про Англію, США), то треба зрозуміти, що цей податок – це, по суті, плата, що спрямовується у місцевих громадах на утримання загально-освітніх закладів, заходи протипожежної безпеки, комунальні послуги тощо, тому збільшувати цей податок нереально.
Абсолютно погоджуюся, що головним резервом збільшення бюджету є тіньовий сектор. Заходи податкової служби щодо надання податкових декларацій усіма громадянами, на мою думку, призведуть до того, що на 2-3% (а може, навіть і на 5%) збільшаться збори від податку на індивідуальний дохід».
