Амплітуда дійсно вражаюча, судіть самі:
Сінгапур 1967 рік:
- ВВП менш 500 $ на душу населення;
- Економіка на 20% залежить від присутності британської армії;
- 50% населення безграмотні;
- Промисловість відсутня;
- Флот і армія відсутні;
- Є загроза експансії сусідніх великих держав після виведення британських військ;
- Рівень корупції один з найвищих в Азії;
- Загроза релігійних і міжнаціональних конфліктів;
- Природні ресурси відсутні;
- Зростаючий рівень злочинності і наркоманії.
Сінгапур 2020:
- Входить в 10-ку найбільш технологічно розвинених країн світу;
- ВВП (ПКС) 100 345$ на душу населення (2018-й рік); 4 місце в світовому рейтингу;
- 4 місце в світовому рейтингу з найбільш НЕ корумпованих держав.
- 2 місце в світовому рейтингу найбезпечніших країн світу;
- 9 місце в світі за якістю медицини;
Вражає?
Між цими показниками 50 років.
А ще фантастично реалізований бізнес-план, який вивів відсталу маленьку країну на вершину фінансових та економічних рейтингів, зробивши Сінгапур державою-лідером країн Азії та всього світу.
Бестселер Лі Куян Ю "Сінгапур з третього світу в перший" - обов'язковий до прочитання не тільки як історичне або біографічне оповідання , але більше як докладний і реальний бізнес-кейс в якому автор детально крок за кроком описує стратегічні і тактичні дії.
У 1966 році Сінгапур не мав жодного істотного активу, на який можна було б списати частину успіху: ані природних ресурсів, ані промисловості від колонізаторів, ані численних кредитних коштів, ані навіть достатньої кількості прісної води….
Основна і єдина причина таких кардинальних змін проста і неймовірна одночасно - це (перекладаючи на мову бізнесу) - управлінська ефективність Лі Куян Лі і команди управлінців, яку він створив і надихнув.
Основна і єдина причина успіху Сінгапура- це не чудо чи випадковість, це наполеглива робота менеджменту країни:
- Грамотна економічна, фінансова і маркетингова стратегія; (СТРАТЕГІЯ)
- Ефективна організація процесів, що реалізують стратегію; (ТАКТИКА)
Звідки такий "скіл" в відсталій азіатській країні?
У 70-х роках, ще бідний, Сінгапур, який боровся з безробіттям і розривався міжнаціональними конфліктами, знайшов кошти щоб навчати перспективних управлінців в Гарвардському та Єльському університетах.
Саме ці сінгапурці, повертаючись на батьківщину очолювали банки, залучали і управляли інвестиціями, відбудовували боєздатність і статус армії, будували і виводили на світовий ринок промислові підприємства й цілі галузі, реалізовували антикорупційні заходи.
Саме завдяки професійним і заохоченим управлінцям, які приймали правильні рішення, ефективно керуючи своїми проектами і командами, Сінгапур став фінансовим центром Азії, одним з найдорожчих і успішних країн-міст світу.
Таким чином інвестиція в освіту, незважаючи на крайню кризову ситуацію в країні на той момент, повністю себе виправдала і принесла значні дивіденди.
Книга обов'язкова до прочитання всім. А особливо тим, хто шукає ідеї та ілюстрації для власних проектів.
P.S.
Якщо ви так само розглядаєте для себе ідею інвестування в бізнес-освіту, запрошуємо на online-презентацію програм-МВА 15-го січня.
На ній ми чесно, коротко і по суті розповімо все що важливо знати про бізнес-освіту.
І точно відповімо на всі питання.